Соціальне житло: світова практика, як досвід для України

У світі, частка доступних осель для громадян з невеликими доходами становить від 3 до понад 20% від загального фонду житлової нерухомості, а деякі комплекси є справжніми прикладами авангардної архітектури та екологічного дизайну


776 31.07.2020 в 10:02


Соціальне житло:
світова практика

В Україні соціальне житло найчастіше асоціюється з непрозорими державними програмами підтримки при купівлі нерухомості, або зі старими об’єктами вторинного ринку. Натомість у світі, частка доступних осель для громадян з невеликими доходами становить від 3 до понад 20% від загального фонду житлової нерухомості, а деякі комплекси є справжніми прикладами авангардної архітектури та екологічного дизайну.

Поняття соціального житла в Україні має особливе значення. У нас так називають квартири або іншу нерухомість, яку людина може придбати за допомогою держави. До 2020 року діяло правило, за яким претендувати на допомогу могли люди, заробіток яких не дозволяє винаймати гуртожиток та мати залишок коштів на рівні прожиткового мінімуму. При середній ціні кімнати близько 800 гривень на місяць, гуртожитки є, фактично, доступними навіть для людей з мінімальною зарплатнею. Проте наскільки реально знайти місце та посилитись в гуртожитку, які там будуть умови та контингент сусідів – про це закон вже не згадував. На початку 2020 року цю норму змінили, і претендувати на житло тепер можуть люди, дохід яких не дозволяє забезпечити достойні умови проживання, що включає можливість винайняти принаймні однокімнатну квартиру. 

Окрім власне доходу, претендент має також відповідати критеріям соціальної незахищеності. Наприклад, отримати житло від держави можуть діти-сироти, багатодітні родини, люди с інвалідністю, переселенці, та деякі інші категорії громадян. За різними даними, в черзі на соціальне житло перебувають понад 800 тисяч осіб. Тоді як отримати доступні квартири у 2019 році змогли лише 1647 родин.

Показовими та неспівставними за об’ємами пропозиції є кейси європейських країн, де кількість об’єктів соціального та доступного житла вимірюється в сотнях тисяч, або навіть мільйонах об’єктів.

В Німеччині спорудження соціального житла розпочалося після війни, коли від 20 до 25 відсотків всієї нерухомості виявилось зруйновано. Держава частково оплачувала компаніям вартість будівництва житла. Частка підтримки доходила до 50%. Але потім власник такої нерухомості мав здавати об’єкти за доступною ціною – не більше 20% він суми доходу орендаря. Після закінчення певного терміну – від 20 до 30 років, власник будівлі отримував право ставити будь-яку орендну ставку. Звичайно, в межах, що регулювались іншими законами та постановами.

 

Вы должны войти, чтобы оставить комментарий Войти

Место свободно